Монтессорі тоддлер-клас – це просто рай для дитини цього віку. Ось що можна побачити через 2-3 місяці навчання тут: дитина заходить до класу, сама роздягається, проходить до зали, вітається з педагогом та іншими дітками. Бачить на полицях матеріал, підходить, щось небачене раніше приваблює її, вона бере це і сідає з цим. Коло неї з’являється педагог і каже: «Я покажу тобі, як з цим працювати». Швидко показавши алгоритм роботи, педагог залишає її, а дитина концентрується на повторенні дій педагога. Вона робить це охоче, зосереджено, знову і знову повторюючи одне й те саме. Мета педагога – допомогти дитині вийти на довготриваліший рівень концентрації уваги. Що би дитина не обрала до роботи. Ось ця зосередженість уваги дитини стає ключем до впорядкування її мислення і, як наслідок, впорядкування її поведінки. Результатом роботи в Монтессорі тоддлер-класі стає не просто накопичення фактичної інформації (хоча це доступно зробити дитині, якщо вона до цього готова), не вирощування геніїв, а впорядкування мислення дитини і самоорганізації її рухової поведінки. Дії і думки дитини стають напрочуд осмисленими, самостійними і спокійно-впевненими. Розвиток спрямовано не на знання, а на особистість. І, скажімо, рахувати чи цікавитися літерами (що зазвичай найбільше цікавить батьків) дитина починає сама тоді, коли вона досягає внутрішньої до цього готовності. А засвоєння математики і мови за внутрішнім спонуканням відбувається значно швидше, легше, а головне, радісніше і якісніше, ніж за зовнішнім заохоченням.
Звісно, дітки тут і в колі займаються, і творчістю різноманітною, і пальчикові пісеньки співають, а ще з великим задоволенням вчаться допомагати мамі на кухні чи майструвати. Роль батьків, присутніх під час заняття теж немала – вчитися великій мудрості, яка називається терпінням і невтручанням, небагатослівності і довірі до власної дитини і педагога – тоді ці якості передадуться дитині і вона поступово спокійно відпустить Вас… випити кави:)