Жила-була в небі маленька біла Хмаринка. Вона була м’яка, пухнаста й дуже самотня. Усі її подружки літали разом — гралися у “доганялки”, ховалися за сонцем, малювали фігури на небі. А Хмаринка завжди відставала.
Одного дня вона вирішила:
— «Полечу на землю — знайду собі справжніх друзів!»
Вона спустилася нижче й побачила зелене поле, веселих метеликів і квіти, що тягнулися до сонця.
— «Привіт! Ви будете моїми друзями?» — запитала Хмаринка.
— «Ми раді, але нам потрібне тепло, а не дощик!» — відповіли квіти.
Хмаринка засмутилася, полетіла далі й зустріла маленького Горобчика, який сидів на гілці.
— «Привіт, Горобчику! Може, дружитимемо?»
— «Залюбки, але мені холодно, коли йде дощ!» — відповів він.
Хмаринка вже майже заплакала. І саме тоді побачила засохле деревце.
— «Яке ти сумне!» — сказала вона.
— «Так, мені бракує води… Сонце пече, а дощу давно не було», — прошепотіло деревце.
Хмаринка зрозуміла, що може допомогти. Вона зібрала всю вологу, що мала, і пролила добрий, теплий дощик.
Деревце ожило, листя заблищало, квіти усміхнулися.
— «Дякуємо, Хмаринко! Ти наша справжня подруга!» — сказали вони разом.
Хмаринка зраділа, піднялася вище й побачила веселку.
— «Тепер я знаю, — подумала вона, — справжні друзі — це ті, кому допомагаєш від щирого серця!»
✨ Мораль казки:
Дружба народжується з доброти та бажання допомагати іншим.
