Після літнього дощу над лісом зависли дві подруги — Сонечко й Хмаринка.
Хмаринка ще трохи плакала дрібними краплями, а Сонечко лагідно посміхалося й сушило траву.
— «Ой, Сонечку, пробач, що я знову наробила калюж», — тихенько сказала Хмаринка.
— «Не хвилюйся, — відповіло Сонечко, — твої краплинки допомагають рослинам пити воду. А коли ми з тобою разом, на небі з’являється щось дуже гарне!»
Хмаринка здивувалася:
— «Гарне? Але ж я сіренька і мокра!»
Сонечко засміялося:
— «Поглянь! Коли моє світло проходить крізь твої краплинки, воно розкладається на кольори! Червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий!»
Хмаринка підняла очі — і справді!
Над лісом протягнулася яскрава дуга зі семи кольорів. Пташки защебетали, діти на землі захоплено закричали:
— «Дивіться! Веселка!»
Хмаринка розпливлася від радості.
— «Отже, це я допомагаю народжувати веселку?»
— «Так, — усміхнулося Сонечко, — без тебе її не було б. Ми обоє потрібні, щоб світ ставав красивішим!»
І з того часу, коли Сонечко мириться з Хмаринкою після дощу, у небі завжди народжується веселка — знак їхньої дружби.
✨ Мораль казки:
Краса народжується там, де світло і дощ уміють жити в злагоді — так само, як добро і турбота поруч створюють диво.
