У тихому селі, де вночі чути лише цвіркунів і далеке гудіння вітру, жила дівчинка Марта. Вона любила сидіти біля вікна, загорнувшись у теплу ковдру, й дивитися на небо. Серед тисяч сяючих крапок вона завжди шукала одну особливу — Зірку, яку називала своєю. Щоночі Марта шепотіла їй мрії, сподіваючись, що та їх почує.
Одного разу, коли небо було темніше, ніж звичайно, Марта помітила: її Зірка зникла. Дівчинка довго шукала її очима, але небосхил був порожній. Вона відчула смуток і вирішила знайти свою Зірку, навіть якщо доведеться піти за нею на край світу.
З маленьким ліхтариком у руках Марта вирушила в ніч. Вона йшла лісом, долала струмки, а листя шепотіло їй, наче підтримувало: “Не бійся, добро завжди допомагає тому, хто має чисте серце.”
На галявині вона зустріла стару Сову, який сидів на гілці дуба.
— Куди це ти вночі, мала? — запитав він хрипким, але добрим голосом.
— Шукаю свою Зірку, — відповіла Марта. — Вона загубилась.
— Якщо твоя Зірка згасла, значить, їй потрібна твоя віра. Іди за найяскравішим відблиском на воді — він приведе тебе до неї.
Марта подякувала і рушила далі. Її ліхтарик слабко миготів, але вона не зупинялась. На березі озера вода справді віддзеркалювала щось блискуче. Дівчинка нахилилася — і побачила в глибині маленьку Зірку, що плакала.
— Ти чому тут, моя люба? — прошепотіла Марта, опустивши долоню у воду.
— Я впала, бо перестала вірити, що моє світло потрібне, — відповіла Зірка тоненьким голоском. — Я бачила, як ти мрієш, але думала, що не зможу допомогти.
Марта посміхнулася:
— Твоє світло мені дороге. Кожного разу, коли я сумувала, ти нагадувала мені, що мрії живуть. Без тебе моє небо порожнє.
Зірка засяяла сильніше, і навколо них з’явився м’який золотий туман. Вода підняла її вгору, немов підтримуючи.
— Якщо ти віриш у мене, я знову сяятиму, — сказала Зірка, і за мить піднялась до неба.
Коли Марта повернулася додому, небо вже було всипане тисячами іскорок. Але серед них знову світилася її Зірка — найяскравіша. Вона ніби підморгнула дівчинці, дякуючи за віру.
Марта зрозуміла: навіть коли здається, що мрія згасла, достатньо просто не переставати вірити. Адже кожна Зірка, як і кожна мрія, чекає, щоб хтось подарував їй трохи добра.
З того часу Марта розповідала дітям у селі про свій шлях. Вони теж почали дивитися на небо з вірою, що їхні бажання колись спалахнуть світлом.
Мораль
Ця казка для дітей нагадує, що мрії здійснюються лише тоді, коли в серці живе добро і фантазія. Навіть зірка, яка згасла, може засяяти знову, якщо хтось повірить у її світло. Кожна дитяча історія має свій сенс — не втрачати надію і не боятися йти за своїм серцем, бо саме там народжується справжнє диво.
